Учителям

Ми, вчителі, для того народилися,
Щоб вчити із любов’ю всіх дітей,
Щоб всі вони від нас добра навчилися
Й влились у плем’я істинних людей —

Людей достойних, повних знань і мудрості,
Найголовніше — повних доброти.
Бо так бракує в цьому світі чуйності,
Бо так багато зла і суєти.

І день у день для школи ми стараємось.
Формуємо нове єство.
Радіємо і сердимось, і каємось,
Коли не так щось зроблено було.

В напрузі все, щоб вчити і навчитися.
І тратимо здоров’я і роки.
І нам вже школа починає снитися,
І зошити нам сняться і книжки.

Ми то суворі серцем, а то лагідні.
Бувають сльози, сховані від всіх.
Та часто за старання наші праведні
Байдужість ми отримуємо й сміх.

Ми не в пошані, ми лиш зобов’язані.
У нас все вимагають без кінця.
Крім бідності, на душі наші зранені
Службовці додають свого рубця.

Коли на ринку вчитель — не дивуються.
Чиновникам від влади не до нас.
Вони то ділять щось, а то будуються, —
Для цього в них чудовий час.

І тиснуть нас у нашій сірій бідності,
Як і за всяких там систем було.
Подяка, Господи, що ми з Твоєї милості
Не вмерли ще, ще живемо.

О, дай нам мудрості, о, дай нам милості
Учити й вчитися на цій землі,
Щоб ми у цій жахній несправедливості
Свої безсмертні душі зберегли.