Випускникам 1997 року

Шкільний дзвінок ось пролунав для вас,
Що відкривав і закривав уроки.
А цей вам продзвенів останній раз
І буде пам’ятним на довгі роки.

І радощі, і прикрощі шкільні
Згадаються в рожевім яснім світлі
Як добрий час життєвої весни,
Коли ви сталим мудрими й розквітли.

Ви молоді і гарні, повні сил.
Дороги перед вами на просторі.
Та ваших молодечих пружних крил
Вітрі чекають життьові суворі.

О, як тремтітиме сполохано душа,
Як буря гряне, що хитає гори.
Проллє страх відчай з чорного ковша,
Коли для крил не знайдете опори.

Здаватиметься вам, що ви одні,
Всіма покинуті на цілім світі,
І сльози будуть на самотині
За всі надії й радощі розбиті.

— О щастя, де ти? — будете волать. —
Ми мріємо про тебе дні і ночі.
І будуть з вами небеса ридать,
Бо ви до них не піднімали очі.

Прозріння буде: щастя на землі
Ні гроші не дадуть, ні слава, ні здобутки.
Прозріння буде: надто вже малі
Усі земні надбання і прибутки.

Прозріння буде: небо є і Бог,
Він рятівник від відчаю і горя,
Він джерело усяких перемог
І Він для ніг, і Він для крил опора.

Ви, молоді, як з Богом — не одні.
Хоч кинуть вас усі в тяжку хвилину,
Господь вам скаже на самотині:
— Зі Мною будь, тебе Я не покину.

Тож очі піднімайте до небес:
Наука звідти, як любить, як жити.
Там вас чекає Той, Котрий воскрес,
Він хоче вас у вічність воскресити.

Ідіть в житті під прапором Христа —
Під прапором і віри, і любові...
Христос — найбільша на землі мета!
Вся правда — у Христовім слові!