Випускникам 1998 року

Минули дні, коли ви набували
Шкільної мудрості, знання усіх наук.
Приносило навчання безліч мук —
Та вчилися й на муки не зважали.

І ждали дня, щоб, наче горобці,
Піти з гнізда і вільно мандрувати.
Здавалось вам, що все змогли пізнати,
Що ви і розумом, і серцем мудреці.

Чи ж правда це? Ви лиш переступіть
Оцей поріг, де все вам набридало, —
Ви зрозумієте, що знаєте так мало,
І зовсім вже не знаєте, як жить.

І страшно йти у світ, і вже не повернуть
Днів школи, і важких, і безтурботних.
І часто сил не матимете жодних
Того, що діється навколо вас, збагнуть.

І буде сумно. Упадуть жалі
Вам на серця, гарячі і ранимі.
І глибоко утомитеся ними —
Й обридите привабами землі,

І скажете: на ній одне лиш зло,
Корисливість, жорстокість і лукавство.
Де правда, де любов, де братство,
Що в поміч йде? — Нема і не було !..

Ви не черствійте, не судіть цей світ.
У себе гляньте: чи усе там чисте?
Покайтеся з сердечним зойком: — Христе,
Прости, звільни, прийми до вічних літ.

І простить Він. Бо це за вас, за вас
Терпів жорстокі муки на Голгофі.
Не пожалів ні рук, ні ніг, ні крові,
Щоб ви урятувались в добрий час.

І Він очистить. Бо Христова кров
Змиває всякий гріх, що бруднить душі.
І ви, колись неправдою недужі,
Збагнете всю святу Його любов.

І Він вас прийме до Своїх небес,
Де зла немає, горя і неправди,
Де смерть не матиме над вами влади,
Бо всі воскреснете, як Він воскрес.