Різдвяні сонети

1.
З’явився в Назареті Гавриїл
Й став перед очі лагідні Марії.
Вона стривожилась і опустила вії,
І щось подумати не мала сил.

Бо ангел дивним світлом налякав
Її, заручену, що у хвилини тії
Весільної чекала веремії
І стільки мала невідкладних справ.

— Радій, радій же, благодаті повна!
Від Господа ти милості достойна!
Господь з тобою! — ангел промовляв.

Мовчала діва. Ангела вітання
Збудило в серці жінки здивування,
А страх — її побожність виявляв.

2.
— Не бійсь, Маріє, дивну благодать
Ти віднайшла у Господа Святого.
Зачнеш в утробі Сина дорогого —
І прийде день Його рождать.

Назвеш Ісусом. Буде величать
Твоє насіння люд зо світу всього.
Господь Йому віддасть престола золотого
І сяде Він, щоб вічно царювать.

О, не тривожся ти, що не пізнала мужа,
Тебе огорне Божа сила дужа
І злине Дух Святий на тебе в повноті.

І Син твій Сином Господа назветься.
Вкладе життя Він до людського серця,
І будуть всі слова й діла Його святі.

3.
Для Бога неможливого нема!
— Хай буде так, як Він того бажає.
І ангела повітря розчиняє —
Й Марія залишилася сама.

Скоріш до родички. О, мабуть, не дарма
Й для неї ангел радість сповіщає.
Хай щире серце інше привітає,
Бо щастя більшає, як ділиться двома.

Вуста торкнули вуст Єлизавети —
І їй відкрились Божії секрети:
— Господня мати ось прийшла сюди!

Благословенна ти між жонами у світі,
Благословенний Той, що маєш народити,
А як повірила — блаженна назавжди!

4.
Йде Йосип з Назарета, з Галілеї,
З Марією в юдейський Віфлеєм.
Додав цар Август до своїх проблем —
Переписати люд землі своєї.

Ось місто батьківське. Кімнат ні однієї
В заїздах не знайшлося. Що ж робить?
Вагітній жінці треба відпочить,
Бо важко так на холоді для неї.

Вертеп вони нарешті віднайшли,
Де вівці скупчились і кози, і воли...
Тут світ зазнав небаченого дива!

...Марія Первенця натхненно сповила.
Подяку Богу стримать не могла —
І по щоках пливла сльоза щаслива.

5.
Так тепло пастухам біля вогню.
Отара, утомившись, спочиває.
Ніч навкруги. А полум'я шугає —
І видно поле й стоптану стерню.

Ой, що за світло, що за чудеса?!
Це ангел, ангел у Господній славі!
І пастухи тремтять бувалі й браві —
Десь їхня мужність загубилась вся.

— Не бійтеся, бо дивне відбулось —
Спаситель народився вам, Христос.
У Віфлеємі Він, у яслах, в сповиточку.

І Боже військо ув отій порі
Зійшло із неба в одязі зорі
Й співало славу Богу і Синочку.

6.
У Віфлеєм йдуть східні мудреці
На поклін до землі царю Юдеї.
І не жаліють старості своєї,
І кожен має скарб в своїй руці.

Ясна зоря показує їм путь,
А Божі ангели від зла застерігають.
Хоч очі Ірода на немовля чигають—
Йому Спасителеві шлях не перетнуть.

Ось віднайшлася пресвята родина.
І впали ницьма на пошану Сина,
І не соромились щасливих сліз,

Бо Бога бачили вони, а не людину.
І щире золото, і ладан, й смирну
Для Нього кожен зо скарбів приніс.

7.
Мій Господи, Твій ангел сповістив
Й мені Твоє народження щасливе,
І думав я: «Хіба воно можливе?» —
Вилазячи з думок, як з чагарів.

І так Дитя побачить захотів!..
Невір'я переміг в жахному герці.
І віднайшов Тебе в своєму серці —
І плакав радо, і благоговів.

Тоді Тобі приніс за радість неймовірну
Хвали палкої ладан й смирну —
Тобою ж я від смерті втік!

І хочу, щоб отримав Ти від мене
Ще й діл любові золото червлене,
Як доказ вдячності повік.