Кроки, кроки

Кроки, кроки...
Ледве чути...
Минулі роки
Блукають забуті.

Ходять, ходять
Поруч з нами,
Благають тихо
Зайти у храми.

— Ідіть, — благають, —
У храми долі.
— Ідіть, — благають, —
У храми болю.

У наших душах
Нема поваги:
Мчимо, мчимо —
Все без уваги.

Що шепіт років?
Що їхні кроки?
Кричать проблеми —
Стільки мороки!

Та й в храми болю
Ввійти бояться.
— Покличте, роки,
До храму щастя!

Роки шепочуть:
Це в вашій волі,
До храму щастя
Пройдіть храм болю.