Любе і щире моє Полісся

Любе і щире моє Полісся!
Голосом дивним мені озвися —
Ніжним, дзвінким Галини Куришко,
Що так до серця доходить близько.

Вона чарує твоїми піснями,
Повними смутку й життєвої драми,
Й душу твою відкриває мені,
Щиро вкладаючи власну в пісні.

В них і веснянка звучить й коляда,
Дівчини жаль й чумакова біда.
В них молодиця і парубок-красень,
В них чути Сарни, Люхчу і Карасинь.

Поліщуків почування відвічні
В себе вмістили пісні автентичні.
Серце тріпочеться і розтає,
В них усе ти — Полісся моє.

Рідне Полісся, цієї години
Голосом плачеш Куришко Галини.
Голосом пані Галини радієш,
Щиру надію в людські серця сієш.

Ніби молитву, підносиш Богу
Пісню із вірою в перемогу.