Прийшла ти, осене, у сукні золотій

Прийшла ти, осене, у сукні золотій,
В червоному вінку з калинового віття.
В лубковім кошику в руці твоїй –
Плодів чудове розмаїття.

Ти кожному простягуєш свій плід –
Солодкий, кислий, навіть гіркуватий.
Хто лінувався, хто трудивсь як слід –
Той те і буде мати.

Тож зупинімося, дізнаймося отут,
Чого бо варті наші примхи й звички.
Ти слухався батьків – солодкий фрукт,
Упертий був – візьми собі кислички.

Звичайно, не надіявся на зле,
Робив щось, не давав піднятись зіллю,
Та був лукавий – ось тобі гниле,
Байдужий був – тобі покрите цвіллю.

Чи хочеш, чи не хочеш, та бери,
Бо осінь не враховує бажання.
Отримаєш осінньої пори
Такі плоди – яке було старання.

Прийшла ти, осене, у сукні золотій,
Прийшла ти, осене, в калиновім намисті,
В небесній справедливості твоїй
Нема ні лицемірства, ні користі.

Бо, осене, ти осінь не проста,
Ти не сезон роботи до знемоги.
Ти міра глибини довіри до Христа,
Ти підсумок життєвої дороги.